?

Log in

No account? Create an account
Spirit of adventure [entries|archive|friends|userinfo]
Ігор Магновський

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

На останній горизонт шахти [квітень. 18-е, 2016|11:15 am]
Ігор Магновський
[Tags|, ]

Глибина - більше 10 мільйонів років назад.


1. Ходок - похила гірнича виробка призначена для пересування людей між горизонтами шахти.


Із краю шахтного ствола, дно якого не просвічується, віє характерним підземним запахом. Переодягаємося, вдягаємо каски, перевіряємо світло і починаємо спуск хиткими драбинами. 100, 200, 300 метрів глибини... Над нами мільйони тон породи, що давить на тунелі шахти і відділяє від звичного зовнішнього світу. Фактично, ми спускаємо у світ міоценової епохи, осадова порода, у якій закладена шахта, протягом декількох мільйонів років відкладалася в морських та напівконтинентальних умовах древнього світу. Звичайно, це небезпечно, але якщо бути максимально уважним та сконцентрованим - ризики можна зменшити. Для мене це неймовірно цікаво та захопливо, інтригуюче. Це інший світ, де нема дня і ночі, нема погоди, нема нічого - поки ти не посвітиш ліхтарем. Раніше ми вже були у цій шахті і обстежували верхні горизонти, цього разу ми спускаємося з метою дослідити дальні райони, спуститися до дна на останній горизонт.

Про попередній виїзд можна прочитати тут.

"Ви пройшли по тунелю, в якому діє торсійне поле, а воно може привести тебе в такий вимір..."  - там де не скажуть "ласкаво просимо" :)
- із фільму, що знімався у цій шахті :)

Читати більшеCollapse )
Посилання4 коментарі|Прокоментувати

Приполярна зима в околицях Усінська, Республіка Комі, Росія. [березень. 31-е, 2016|03:48 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, ]



1. Різдвяний захід сонця - 12:30 година дня...


Незважаючи на весняний період у нас в Україні, на далекій приполярній півночі, за 2,5 тис км звідси, субарктична зима лише починає закінчуватися. Майже рівно рік назад я здійснив лижну мандрівку через простори Республіки Комі. Тоді вночі температура різко впала до -25С і, щоб не замерзнути посередині лісотундри,  змушений був 5 годин безперервно рухатися до найближчого поселення. Про цю подорож детально розповідав тут "На лижах через лісотундру Комі". Також про свою роботу на півночі нафтовиком написав у цьому пості "За полярне коло на роботу". А зараз хочу просто показати та розповісти про своє "зимування" -  довгу 5-ти місячну приполярну зиму.

Високі широти, сурова краса півночі, безкрайня тундра, полярне сяйво - ця "мрія геолога" з раннього дитинства манила мене. Завжди хотів там побувати і коли після закінчення Геологорозвідувальної кафедри ІФНТУНГ мені запрпонували попрацювати в регіоні крайньої півночі, зрозумів - це доля, ось вона сила мрії, сила думки!  В першу чергу написав це досі невідоме слово "Усінськ" в google і перевірив, чи буває там полярне сяйво?:) Світиться! Отже, - "Ти пішов на розвідку в тайгу... Над тобою лиш кедри в снігу" )) Правада, я вже бував до цього на півночі - у студентські роки прогуляв місяць навчання автостопом подорожуючи по зимовій Норвегії та Фінляндії. Тоді зрозумів, що аврора - це божественно і лише раді неї варто їхати на "край світу".
Роботу завжди розглядаю, як можливість побачити новий регіон, природу іншого краю.

Читати більшеCollapse )

Посилання5 коментарів|Прокоментувати

Вугільні копальні Прикарпаття [березень. 25-е, 2016|06:23 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, ]

Похильні Джурова, Снятинський р-н,  Івано-Франківська обл.


Розгалуження ходів у Брусневій похильні.


Приблизно 14-12 млн.р.тому, в епоху середнього міоцену, територія сучасного Покуття мала дещо незвичний "екзотичний" вигляд. Тоді тут знаходилося тепле Сарматське море, що внаслідок піднімання Передкарпаття та Поділля поступово відступало в південно-східному напрямку залишаючи по собі мілководні лагуни.  З молодих невисоких Карпатських гір, що знаходилися тоді на 20-30км південно-західніше, збігали численні ріки, які при впадінні в море-лагуну створили алювіальний конус виносу. На цих дельтах та берегах лагун утворилися великі заплавні ліси та зарослі рослинністю болота. Ліс жив-помирав і за сотні тисяч років у цих болотах утворився потужний пласт торфу, який під тиском перекриваючих осадків перетворювався на буре вугілля. Внаслідок постійних коливань земної поверхні така екосистема пару разів виникала та відмирала. Так утворилися декілька пластів вугілля, що залягають на різній глибині в Коломийському(Ковалівка-Мишин) та Снятинському(Джурів-Новоселиця) районах.

Шахтним методом буре вугілля на Покутті почали добувати ще за матінки Австрії у ХІХ столітті. У 1863р. в копальні у Джурові було видобуто 175 тисяч центнерів лігніту. Докладно відомо про такі історичні шахти в околицях Джурова як "Зігмунд", "Леопольд", "Гелєна" за Австро-Угорської імперії, про шахту "Кальор"  за Польщі(з глибиною шиба-ствола 30м) якою керував талановитий інженер Корнелій Сербинський, та про шахти радянського періоду. Із-за невисокої калорійності та нерентабельності видобутку у 60-их роках минулого століття видобуток вугілля на Прикарпатті припинився, останню шахту закрили 1.01.1968р.

Буре вугілля - лігніт знаходиться тут переважно на невеликих глибинах 7-30м (хоча відомо про залягання на глибинах 50-100м), а потужність пластів 0,1-0,5м. Видобуток вівся переважно шахтним методом, а та як шахти постійно затоплювалися, а стволи копалися у нестабільних породах - про їх теоретичне існування, мабуть, вже можна забути. Відомо лише про 2 похильні (фактично це штольні) які збереглися у щільних пісковиках до нашого часу. На їх пошук і дослідження сучасного стану ми відправилися у лютому 2016. Про це - фото і розповідь далі.

Читати більшеCollapse )

Посилання8 коментарів|Прокоментувати

Новий Рік 2016 [березень. 22-е, 2016|10:29 pm]
Ігор Магновський
[Tags|]

Полонина Погарська, г.Чорна Клива.


1.

Ну ось, настала весна, скоро Пасха - пора написати про зустріч 2016ого:) а стояла у мене колись ялинка до паски:) До Нового Року ми наближалися зі страшенною швидкістю - 30км/с, а місце зустрічі все ніяк не було придумане. Хотілося чогось нового та оригінального, в горах на вершинах вже святкували, можливо десь під землею, але з печерами не вийшло то вирішили з "комфортом" - в колибу. Всі говорили про забиті колиби, чуть не приватизовані вже іншими групами і я шукав куди б це так піти де доступно, ново, файно і не надто популярно. В результаті вибір впав на пол.Погарську - досить баянне серед фотографів місце. Насправді похід на Погарську і вершину Чорної Кливи - хороша матрасна альтернатива Кукулу чи Костричі.


Читати більшеCollapse )
Посилання6 коментарів|Прокоментувати

Кострича післясесійна [лютий. 24-е, 2016|09:39 pm]
Ігор Магновський
[Tags|]



Спогади про останню сесію.

Настільна лампа, у невеличкій кімнатці із зеленими шпалерами на сьомому поверсі, лилася жовтим світлом від вечору до ранку. І кожна безсонна ніч давала десяток нових готових лабораторних. Де дістати курсову з підрахунку? А як захиститися з розробки? І як бути допущеним до екзаменів,  з предметів яких на парах був лише декілька раз? ... Але думка, що це вже фінішна пряма, підбадьорювала і хоча б трохи мотивувала завершити все успішно.

Після вдало списаного останнього екзамену з одногрупником Мішою, якому давно обіцяв зимовий похід, рушаємо в гори на Костричу, відпочити після сесії і прогуляти переддипломну практику, яка щойно почалася :)

Читати більшеCollapse )
Посилання3 коментарі|Прокоментувати

Соляна копальня Морії [лютий. 9-е, 2016|02:46 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, , ]


1.


  У січні цього року спільно з Lviv Explorer(s) здійснили виїзд в глибоку соляну копальню. Місце неймовірно цікаве, проте, ми принципово не афішуємо місцеположення об'єкта для збереження і доступності в подальших дослідженнях. Зате, можу поділитися фото цього штучного підземного світу.

100 метрів вертикального спуску по стволу шахти - і наступні 40 годин ми проведемо в чорному мороці глибоко під землею, пересуваючись лабіринтом штреків-квершлагів, і спостерігаючи як тьмяніє світло наших ліхтарів.



2. Відслонення вміщуючих порід на стелі одного з квершлагів. У деяких районах порода досить нестабільна, крихка, спостерігається осипання, завали. Здається, що достатньо незначного сейсмічного поштовху, щоб шахта стала нашою могилою.


Читати більшеCollapse )
Посилання7 коментарів|Прокоментувати

На Боржавських островах [грудень. 29-е, 2015|01:49 pm]
Ігор Магновський
[Tags|]



Мабуть всі знають, що не так і давно, пару десятків мільйонів років тому на місці сучасних Карпат було море і лише окремі гірські вершини-острови омивалися хвилями палеоморя. Гори піднялися, море відійшло, але і зараз ми часом маємо щастя відпочивати на цьому курорті і насолоджуватися хвилями припливів-відпливів, бризом... правда, це вже море іншої природи - море хмар... Головне, щоб прибережна метеослужба прогнозувала "низьку хмарність". О!

Якщо на відкритих рівнинних рибних фермах і плантаціях водорослей було яскраво і прозоро, то чим ближче ми підпливали до серединно-океанічного хребта тим морок дна ставав сірішим і бруднішим. Та я сподівався, що це лише так на дні, достатньо просто випірнути на поверхню - а там сонце і приємний вітерець... Так воно і виявилося!

піднятися на поверхнюCollapse )

Посилання5 коментарів|Прокоментувати

Берегом Лімниці до Мединських скель [грудень. 18-е, 2015|05:52 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, ]


Вид з правого берега Лімниці на село Перевозець


  На початку грудня здійснив чергову вилазку на береги Лімниці в район села Медині (Івано-Франківська обл.) з метою пошуку гіпсових скель та печер, що ховаються у лісах цього маловідомого регіону (звіт по попередніх дослідженнях тут). В підсумку здійснив близько 9-ти кілометрову прогулянку правим берегом від с.Боднарів до с.Медині. Познаходив декілька великих мальовничих скель та 4-5 печерок, з них одна досить цікава та варта окремої поїздки з метою занесення до кадастру печер.
Далі декілька фото з підписами.

Читати більшеCollapse )
ПосиланняПрокоментувати

Горчанський національний парк, Польща. [грудень. 4-е, 2015|09:23 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, ]



  Якщо їхати з Кракова в Татри то ви обов"язково проїжаєте через невисокі мальовничі гори - Горце. Такий собі масив з полонинами на верхах типу наших Кукула і Костричі, лише з Горцув відкривається прекрасний краєвид на Татри (як у нас на Чорногору). Нескладні приємні гори із декількома схроніськами (гірські хостели) - хороший варіант для прогулянок вихідного дня (особливо коли стрімкі піки Татрів затягнуто хмарами), тут зручно бігати трейл ранінг, гуляти з собакою, кататися на лижах чи вело (навіть в цей період першого снігу таких бачили), або, як у моєму варіанті, святкувати ДН друзів :) Бував вже в Горчанському парку коли вчився в Кракові, напишу ще про нього і розкажу детальніше про масив, а зараз лише трохи фото засніжених в кінці листопада гір.

+декілька фотоCollapse )

Посилання2 коментарі|Прокоментувати

Печера Скитська (Гострі Говди) [грудень. 3-є, 2015|04:24 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, , ]


Кристальний затишок зимового сну


  На минулих вихідних (28-29.11) їздив на запрошення президента УСА Павла Купріча в печеру Скитську - одну з найдовших (більше 3,5км) печер Буковини (коло смт.Кострижівка). Печера відкрита ще в 70-их, наразі робота здійснюється в двох напрямках - розкопки замулених ходів і топозйомка. Не буду особливо вдаватися в опис печери, кому цікаво - його можна прочитати тут на сайті Української спелеологічної Асоціації, а далі трохи моїх фото. Мені приємно повернутися до спелеоасоціації, а заодно і зробити свій внесок в дослідження  - приєднююся до проекту Кадастр печер Івано-Франківської області.

  Працювали в забої Гроно - прокопали близько 3 метри і  пощастило "потоптати цілину" - пройти ще близько 20 метрів глинистого ходу, щастя - моя "конфігурація" дозволяє рухатися найтіснішими і найвужчими "трубами" :)) Далі хід сумно замулюють суглинки аж до стелі, хоча розмір тріщини-ходу в гіпсах після забою Гроно і збільшується. Знову отримав пару хвилин того кайфу спелео першопроходження - коли рухаєшся ходом в якому ти перша людина за всю геологічну історію, таке надихає, хай навіть це пару метрів якоїсь глинистої труби:) Також Паша робив топозйомку, а я ще потім півночі вчився своєї підземної фотозйомки, спалах треба придбати однозначно.

+11 фотоCollapse )

Посилання10 коментарів|Прокоментувати

Хриплинська промзона. Індустріальний туризм Франківська [листопад. 17-е, 2015|04:21 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, ]



 На минулих вихідних знову непогано полазили по урбан об"єктах. Похмура погода листопада добре  пасує ще сірішим і депресивнішим закинутим заводам. На цей раз відвідали  саме баянне місце Івано-Франківська - Хриплинську промислову зону. Незважаючи на його "баянність" тут досить багато цікавих об"єктів, як відомих так і маловідомих, з різними рівнями доступності - від вільнодоступної дренажно системи і конвеєра дбк  до обвішаних камерами цехів електролюксу та воєнізованої охорони "воєнної лабораторії" об"єкта "міноборони" :)

На території Хриплинської промзони знаходяться наступні напівзакинуті чи діючі підприємства - напівроздовбаний Домобудівний комбінат (ДБК), цехи напівдіючого ТОВ "Автоливмашу", цехи ОАО "Прессмашу", сучасний завод "Electrolux Україна" де  виготовляють новітні пральні машинки та ін. побут.тех., ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (або просто - елеватор) і завод ТОВ "Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед" по виготовленню кабельно-провідникової продукції для автомобільної галузі, а і чуть не забув - найдоступніший і найнегівняніший колектор Франківська:)

Читати більшеCollapse )
Посилання6 коментарів|Прокоментувати

Карстові форми урочища Вербівці [листопад. 13-е, 2015|04:22 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, ]

Галицький національний природний парк


Карст - таке прекрасне геологічне явище, яке деяких надихає на  відкриття, дослідження таємниць і не дає спокійно жити)


Дещо раніше у себе в фейсбуці писав про дослідження печер в околицях Станіславова, а недавно в кінці жовтня продовжив пошуки. Одним з теоретично перспективних карстових регіонів неподалік Франківська на невеличкі печери-понори/печери-джерела є масиви на лівому та правому березі Лімниці біля с.Мединя Галицького району. Це урочище Вербівці (на картах ур.Пом"ярки) на лівому та стрімкий правий берег з Мединськими скелями (простягається близько 6 км від Медині до Бабин-Зарічний).

  Урочище Вербівці займає невелику площу (довжина берегу близько 1км) і відноситься до Галицького національного парку. Як пише заповідник: "Через масив, що є продовженням Карпатських лісів, лежать важливі міграційні шляхи звірів. Благородні олені, козулі та кабани є типовими мешканцями цих лісів. Траплялися випадки коли сюди заходили ведмеді. Виявлено 12 видів рослин та 15 видів тварин, занесених до ЧКУ". Мальовничі букові ліси просто "засіяні" різними геологічними формами - гіпсовими скелями та міні каньйонами у них, карстовими лійками та колодязями, понорами і печерами. Як пише про ці місця мій куратор з диплому Мончак Л.С. в геологічному путівнику: "Є на що подивитися. Ліс грибний. Гарні враження гарантовано" :)
Далі про мої пошуки та знахідки.

Читати більшеCollapse )
ПосиланняПрокоментувати

Осіння Братківська [жовтень. 28-е, 2015|09:20 pm]
Ігор Магновський
[Tags|]




  В горах стоїть чудова сонячна осіння пора і треба ловити момент. Ходили якось з другом Мішою (Геологом) на Чорну полонину. У мене є принцип, та як за  життя хочеться побачити всі цікаві місця, кожний раз ходити новим маршрутом або вже знайомим, але в інший сезон. З с.Бистриці на Братківську-Гропу і назад в Бистрицю - був одним з таких, і від Франківська билизько і багато часу не потрібно + хотіли з вершини оглянути в бінокль загадкові дикі схили Дурні). Нам гарно пощастило і на вершині зустріли мальовничий захід.

+ 10 фотоCollapse )
Посилання9 коментарів|Прокоментувати

Індустріальний туризм Франківська: завод ТОС "Барва" [жовтень. 17-е, 2015|04:59 pm]
Ігор Магновський
[Tags|, ]




Колись я вже писав про колектор під містом, тепер продовжую тему "urban exploration" і розповідатиму про цікаві місця  Івано-Франківська (і не тільки). Криші, бомбосховища, закинуті заводи - все це поряд і не треба десь далеко подорожувати щоб отримати задоволення та адреналін від дослідження нового, урбаністичні об"єкти - протилежність природи, це також цікаво.


Напівдіючий завод тонкого органічного синтезу «Барва» спеціалізується на виробництві поверхнево-активних речовин на основі оксиду етилену та оксиду пропілену. Завод розташований поруч з містом у с.Ямниця. Територія величезна, добре охороняється, деякі цехи закинуті, інші законсервовані.

+фотоCollapse )
Посилання3 коментарі|Прокоментувати

Заповідними райштоками Горган [жовтень. 14-е, 2015|02:40 pm]
Ігор Магновський
[Tags|]



Маршрут: Буковель - г.Довбушанка - г.Полєнський - г.Козій Ґорґан - с.Черник


Настали похмурі осінні дні і я знову повертаюся до блогу. Хоча останні дебільні "сюрпризи" жж заставляють задуматися над зміною блог-платформи.
  Якщо коротко про минулі місяці - то після повернення у кінці травня з півночі Росії почалося давньоомріяне життя майже абсолютної свободи і пошуку себе, свого шляху та життєвої ідеї. Університет цьому всьому, найголовнішому, не вчить і, чесно кажучи, я дещо розчарований у ньому... Тому  вчуся прислухатися до себе, ставити пріоритети і робити правильний вибір, рухаюся у напрямку здійснення мрій та ідей - лише тоді відчуваю себе щасливим. Це відкриття для себе світу, відкриття нового, дослідження природи, нова лайф активність :)


У кінці вересня, в останні  по-літньому теплі дні, здійснив з компанією нових друзів похід Горганами. Вершини в хмарах і сонці, гриби і ожина, брокенські привиди і горіхівки. Подорож райштоками стрімкими горганськими схилами, коли вітер легенько шумить у кронах могутніх смерек і кедрів - це завжди щось особливе, ти вдихаєш на повні груди прохолодне кришталеве повітря  і відчуваєш загадковий дух, атмосферу характерну лише цим горам. З часом настає період коли надоїдають промарковані популярні маршрути і ти відкриваєш для себе дикі напівзакинуті траверсні стежки з медитаційними краєвидами. Насправді, незважаючи на доступність, в наших горах є ще дикі і невідомі місця, де можна знайти щось нове (але це теж не таке місце).

Читати більшеCollapse )
Посилання19 коментарів|Прокоментувати

На лижах через лісотундру Комі [квітень. 13-е, 2015|06:21 pm]
Ігор Магновський



35 кілометровий лижний похід одного дня від м.Усінська до ж/д станції Юкост.


  Чудовий радісний настрій, піднесений у кінці березня полярним сяйвом, нагадав та сприяв здійсненню однієї задуманої пригоди. Я цілу зиму  періодично катався за містом на лижах, але так і не здійснив жодної  довгої лижної прогулянки дикими просторами півночі, і тепер, у кінці березня, для цього випала хороша можливість, а як виявилося через декілька днів - ще й остання. Цілий тиждень ходив на роботу в нетерплячому очікуванні поглядаючи на небо і ось в четвер у вечері беру відгул на наступний день та йду додому готувати млинці)

  Задум полягав у тому, щоб зробити одноденний лижний марш-кидок у векторному напрямку від Усінська на південь до ж/д станції Юкост, а звідти повернутися поїздом назад. А це 35 кілометрів приполярною лісотундрою через замерзлі ріки, озера, болота. Якщо вийти досить рано, рухатися 5 км/год, ставати на відпочинки-фотографування то легко можна вкластися із запасом в 10 годин і встигнути на поїзд о 16 годині, бо наступний аж під ранок через 12 год. Це в теорії, насправді вийшло зовсім не так, а набагато авантюрніше :)


Читати більшеCollapse )

Посилання17 коментарів|Прокоментувати

Про настрій кінця березня 2015 [березень. 25-е, 2015|07:39 pm]
Ігор Магновський


  Хуу... витерпів, витримав темний період весняних тяжких хмар апатії, а то вже подумував про написання роздуму "про самовбивство" навіяну підсвідомою суїцидною схильністю (як постійний альтернативний розвиток подій) головного героя "Гравців з Титану" Філіпа Діка (і скажіть, що не лише один я вдавався до таких темних роздумів?). Мені здається, якби кожна людина спостерігала хоча б раз на тиждень полярне сяйво і бачила у ньому всю ту божественність, казку і фантастику - наш світ, наша часом вимушена буденна рутина, наше життя було б набагато щасливішим, натхненнішим та насиченим чудовими ідеями, що робили б все прекрасним...

  Я ходив і нарікав, що вже не те що сонячне затемнення, вже навіть полярне сяйво і те спостерігали вдома в Україні (17-18 березня була сильна сонячна активність), а в мене все "тучі-тучі-ї****". Тут найкраща антиобсерверська локація:) Я злився на тормознутість фірми, із-за якої мені прийдеться провести ніч на базі без їди і нормального сну...
Читати більшеCollapse )
Посилання3 коментарі|Прокоментувати

За полярне коло на роботу [березень. 1-е, 2015|10:20 pm]
Ігор Магновський

"Час на збори" - оре мені начальник-москаль в кінці робочого дня о 7 вечора. І я навіть не знаю радіти цьому чи ні. З одної сторони я вже добряче задовбався торчати в офісі і давньоочікуваний виїзд в тундру за полярне коло має бути цікавим, а з другої - я знаю, що попереду декілька діб роботи на свердловині нон-стоп з кислотою та іншою хімією, тягання шлангів і підбивання ліній на вітрі, морозі, в заметіль і снігопади крайньої півночі з коротким сном-перепочинком сидячи в кабіні агрегату. Хоча я сумніваюся, що більшість з читачів може правдиво уявити ці умови і що таке вітер у 20-30 градусний мороз.

Читати більшеCollapse )


Тиск закачки - 50 атмосфер.

Посилання8 коментарів|Прокоментувати

Повернення на Батьківщину [січень. 16-е, 2015|08:19 pm]
Ігор Магновський



За вікном повільно віддаляється громадна радянська споруда-корабель усінського вокзалу. В захмелілій голові все переплуталося, усе наче нереальність. Я покидаю Усінськ??? !!! Не може такого бути, я прожив тут  життя, спогади про інший зовнішній світ - це все далекий видуманий сон, існує лише ця реальність - мордор одноманітних бетонних коробок з холодними вітрами, де не буває літа...

Читати більшеCollapse )

Посилання1 коментар|Прокоментувати

Найкоротший день полярної ночі*, або як я ходжу на роботу :) [січень. 12-е, 2015|09:13 pm]
Ігор Магновський



Хе-хе, я в жж пишу раз на рік - у січні) Цілу осінь все налаштовуюся щоб сісти і написати, але все ще щось відволікає, зимою настає саме сприятливий момент, а потім настає Весна і... :)

Коли друг-геолог (змінник по роботі) пожартував на рахунок того, що "нащо тобі той  Буковель? Там сніг штучний... давай в Усінськ, тут снігу побільше" (зараз вище колін), то  виникла хорошо ідея. Всі мої одногрупники в університеті знають, що 5 років навчання цілорічно на пари я їздив на ровері (а коли вкрали то на татовому). І тут я подумав, а чому б мені на роботу не бігати на лижах? І на 10хв можна буде довше поспати!) Вау, класна ідея! Давно мріяв кататися на бігових лижах, але у Франківську нормальний сніг лежить тиждень на рік, а тут роботою мене закинуло на полярне коло, де сніг лежить півроку:))

Читати далiCollapse )
Посилання13 коментарів|Прокоментувати

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]